Мітки

Мітки: вишивка

вівторок, 31 січня 2023 р.

АННА АБРАМ’ЮК 22.08.1987 Редактор-методист публічної бібліотеки Яремчанської міської ради Якщо б мені хтось сказав ще кілька років тому що я створюватиму намиста та малюватиму і мої роботи експонуватимуться на художніх виставках, я б гучно розсміялася та з подивом глянула б у обличчя цієї людини). Будучи «Документознавцем, інформаційним аналітиком» за спеціальністю, я й гадки не мала що поєднаю своє життя з мистецтвом. Родом з Яремчі, Івано-Франківської області, де зараз і проживаю. В 2009 році закінчила Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, факультет «Управління та інформаційної діяльності». У 2021 році освоїла професію «Графічний дизайн» в Івано-Франківській філії міжнародної комп'ютерної академії IT Step. Захоплення мистецтвом прокинулося в мені не так давно, і почалося воно зі створення намиста. Напевно у кожної жінки була ситуація, коли її улюблена прикраса пошкодилася, або порвалася. Майстра який би його полагодив я не знайшла, тому вирішила сама виправити ситуацію, і в мене вийшло. Вийшло настільки, що згодом ремонт одного намиста переріс у створення цілої колекції унікальних прикрас. Щодо малювання, то розпочати ближче знайомство з ним я вирішила з того що здавалося мені найбільш зрозумілим, з малювання. Адже, здавалося б, що може бути зрозуміліше ніж малюнок? Ти, наче, бачиш те що хотів тобі показати художник. Не маючи найменшого уявлення про композицію, світло, тіні, текстури і ще багато чого іншого зобразити усім зрозумілі предмети чи явища реалістичними у мене так і не вийшло. Подумала «На жаль», а згодом зрозуміла «На щастя». Зрозуміла що малювати не так як усі, не так як треба – це не так вже й неправильно. Малювати відчуттями й емоціями натомість техніки, мені допомогла абстракція. Саме завдяки їй я навчилася виражати своє бачення речей та понять, так як бачу їх я, тими кольорами якими бачу їх я, тими матеріалами якими бачу їх я… У своїй манері малювання я не обмежую свою фантазію заганяючи її в рамки. Для своїх робіт використовую різні матеріали поєднуючи їх найрізноманітнішими техніками. Працюю з акрилом, епоксидною смолою, структурною пастою, поталлю, спиртовими чорнилами, металом, склом... You are your only limit. Вкотре переконуюсь, що всі обмеження ми створюємо самі в своїй голові, адже немає нічого неможливого, немає нічого, чому неможливо навчитися, була б дрібочка бажання і малесенька крихта віри у власні сили.
Якимів Наталія Іванівна – завідувачка бібліотеки-філії с. Новоселиця, Калуського району, Івано-Франківської області. Народилася в селі Максимівка Долинського району (тепер Калуський район) 18 серпня 1974 року. В 1991 році закінчила Вигодську середню школу. З 1992 – 1993 роки навчалася в Львівському поліграфічному училищі №58, яке закінчила з відзнакою. За професією друкар плоского друку – елетрофотограф. З 1997 – 1999 роки навчалася заочно в Калуському державному училищі культури за спеціальністю «Бібліотекознавство та бібліографія», яке закінчила 29 червня 1999 року з відзнакою і отримала диплом молодшого спеціаліста. З 01.10.1999 року по даний час працюю завідувачкою бібліотеки-філії в с. Новоселиці. Пишу власні вірші, які друкую в соціальній мережі Facebook на своїй сторінці. Деякі з віршів мають увійти в збірку, упорядником якої є Оксана Сподар при Долинській ЦБС. Також окремі вірші друкувалися на блозі Долинської ЦБС. Мрію про власну збірку. Ось деякі з моїх віршів.

середа, 11 січня 2023 р.

ЦЮПА МАРИНА РОМАНІВНА

Бібліотекарка ІІ категорії Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І.Франка,завідуюча Саджавської бібліотеки-філії.
Вишивка є одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля. З дитинства спостерігала за вправними рухами маминих та бабусиних рук. Красиві візерунки, картини, рушники, скатертини завше прикрашали нашу оселю. Любов до вишивання передалась і мені. Найбільше люблю вишивати бісером та нитками, а пізніше додалась і мозаїчна вишивка. Кожний виріб має свою історію та вишитий з любов’ю. Вишиваючи отримую велике задоволення, натхнення, гарний настрій.

середа, 25 травня 2022 р.

ЗАГЛЕВСЬКА МАРІЯ ДМИТРІВНА


Завідувачка бібліотеки-філії с. Черче.

Народилася 16 лютого 1950 р. в с. Сарники. Після закінчення Снятинського культосвітнього училища уже понад 50 років працює у сільській бібліотеці. Марія Дмитрівна – активна творча особистість, кажуть про неї колеги та друзі. Саме з її ініціативи у бібліотеці було створено клуб за інтересами «Сім’я і книга». Без участі місцевої книгозбірні та її господині зокрема не обходиться жодне свято. Пані Марія залюблена в українську книгу, українську пісню. «Співаю відколи себе пам’ятаю», – каже, привітно посміхаючись, Марія Дмитрівна. Природа подарувала п. Марії прекрасний голос, тому вона не втрачає найменшої можливості, щоб показати свій талант – співає у церковному хорі, на різноманітних святах, бере активну участь у культурно-мистецькому житті села і громади.

Практично із самого початку створення фольклорно-етнографічного колективу «Черчани» (1986р.) Марія Дмитрівна його незмінна учасниця. 1996 року колектив отримав звання «народного». 1998 року п. Марія у складі колективу брала участь у четвертому Міжнародному слов’янському фольклорному фестивалі «Коляда», що проходив у Рівному, де вони стали дипломантами. «Черчани» виступали у Луцьку на V Міжнародному фестивалі «Поліське літо з фольклором». Учасники колективу прагнуть відновити і зберегти для нащадків народні традиції, звичаї, пісні своєї малої батьківщини.

Також наша героїня тривалий час мала за честь, як сама зізнається, грати у драматичному гуртку Дмитра Космини. У Черче та далеко за його межами добре відоме ім’я місцевого вчителя – «доброго актора, співака і режисера», як зазначив Р. Коритко у своєму історико-епічному нарисі «Опільське село Черче». Драмгурток, який очолював Дмитро Космина, славився на всю область.

вівторок, 17 травня 2022 р.

МИХНЮК МАРІЯ ВАСИЛІВНА


Провідний бібліотекар бібліотеки с. Шевченкове Заболотівської територіальної громади.

Народилася 5 лютого 1965 року у с. Шевченкове Снятинського району.

У 1980 р. після закінчення восьми класів Ганьківської ЗОШ вступила в Чернівецьке культурно-освітнє училище, а у 1993 р. закінчила Київський інститут культури і мистецтв. Впродовж 1983-1986 рр. працювала на заміні декретної відпустки в Заболотівській селищній бібліотеці. 1985-2005 рр. очолювала Ганьківську сільську бібліотеку, а з квітні 2005 року й до сьогоднішнього дня працює в бібліотеці рідного с. Шевченкове.

39 років напруженої, творчої, креативної праці віддано бібліотеці. І все - завдяки великій любові до слова і до своєї роботи. З дитинства Марія Василівна любила декламувати вірші і виступати на сцені сільського клубу. Навчаючись у школі, завжди була у центрі виступів, які проводились. Талант продовжила втілювати і ровивати на улюбленій роботі. За плечима численні вистави, організовані заходи, флеш-моби, концерти, конкурси... Який би захід не проводився - в очах бібліотекарки вогники радощів, втіхи, а це ознака творчої особи.

Марія Василівна із тих, які не лише ніколи не відчувають втоми від роботи, а й не жалкують за часом, відданим їй. Адже кожне нове організоване дійство проносить масу позитивних вражень, задоволення, що дає змогу відчувати на своєму робочому місці свою стихію - і цим все сказано.

ХРАПКО ОЛЕКСАНДРА СТЕПАНІВНА



Народилась 26 березня 1982 року на Снятинщині. Закінчила ПНУ ім. В. Стефаника за спеціальністю «слов’янська філологія». З 2004 року працюю в ІФОУНБ ім. І.Франка у відділі абонементу на посаді бібліотекаря І категорії.

В роботі прагну виважено та творчо підходити до поставлених перед собою завдань, самовдосконалюватись та професійно виконувати свої функціональні обов’язки. Вважаю, що бібліотека завжди має йти в ногу з часом та бути потрібною людям.

Вирішила трішки урізноманітнити своє життя і зайнятися творчістю, на яку мене надихають близькі люди та, безперечно, книги.

Сухе валяння вовни – це техніка створення з непряденої вовни іграшок, прикрас, взуття, одягу та інших декоративних предметів. Усе, що я роблю – це відображення мого внутрішнього стану та світосприйняття, моїх фантазій, настрої, переживань. Завжди радію, коли можу подарувати комусь частинку тепла своєї душі разом із теплотою валяного вовняного намиста, сережок чи брошки.

Кожній жінці завжди хочеться виглядати гарно та доглянуто, мати свої неповторні шарм, стиль, свою родзинку. Дбаючи про себе, жінки дедалі частіше звертають увагу на якість косметики та засобів гігієни. Натуральність в цьому випадку займає чільне місце. Саме тому я вирішила спробувати свої сили і у миловарінні. Виготовлення мила в домашніх умовах – процес захоплюючий, цікавий і творчий. Такий продукт, як і будь-яка інша ручна робота, відрізняється від заводських аналогів своєю оригінальністю, а головне, складом – без консервантів та хімічних домішок. 

МАРФІЄ́ВИЧ ГАННА ГРИГОРІВНА


Бібліотекар книгозбірні с. Довгополе Білоберізької ТГ. Народилася 19. 02. 1961року. «Щедрою рукою Бога кожна людина нагороджена талантом творчості… це у душі нашій криється така потреба – красу творити», – каже мисткиня. Ще в дитинстві Ганна Григорівна навчилася слухати власну душу, а допомагала їй в цьому її добра порадниця бабуся, котра вишивала такі сорочки, які вдягали молоді до шлюбу і свято вірили, що будуть щасливими. Саме бабуся навчила п. Ганну вишивати, тому з дитинства вона закохана у вишивку і все своє життя радіє можливості творити диво на полотні. Як зазначає О. Григорак у виданні «Довгополе моє, Довгополе»: «… незвичний скарб, з котрим не розминулася душа Ганни Грирогівни і завдяки якому і вона світиться якоюсь незвичайною красою, і все, що її оточує, стає одухотвореним».

З 2015 року є членом Організації художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва Верховинщини, майстриня художньої вишивки.

Ганна Григорівна бере активну участь у різноманітних виставках та фестивалях. Зокрема, у гуцульських фестивалях, що проходили у Вижниці та буковинському селищі Путила, Косові та Коломиї, закарпатському Рахові.

2016 року – учасниця 10-го міжрегіонального фестивалю-ярмарку майстрів декоративно-ужиткової творчості «Павлоград збирає друзів».

Творчий доробок вишивальниці – чималий, це і вишиті хрестиком серії рушників, серветок, скатертин, доріжок, рушників і наволочок, чоловічі та жіночі сорочки, низка портретів відомих українців, серед яких портрет І. Франка, Лесі Українки. Особливе місце у її творчості займає Шевченкіана – це не тільки портрети Пророка, а й вишитий «Кобзар». Деякі вироби мисткині зберігаються у Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини, музеї «Гуцульщина», що у Верховині, Павлоградському історико-краєзнавчому та Тернівському краєзнавчому музеях Дніпропетровської області. Є її вишивані шедеври в Бельгії та США.