Якимів Наталія Іванівна

Народилася 18 серпня 1974 р. в с. Максимівка Долинського району (тепер Калуський) Івано-Франківської обл. В 1991р. закінчила Вигодську середню школу. З 1991-1993р. навчалася в Львівському поліграфічному училищі за спеціальністю друкар плоского друку, яке закінчила з відзнакою. З 1997-1999р. навчалася заочно в Калуському училищі культури, яке закінчила з червоним дипломом. З 01.10.1999р. по даний час працює в Новоселицькій сільській бібліотеці КЗ Вигодська публічна селищна бібліотека. Пише вірші. Найбільше в житті любить квіти і книги. Народила і виховала трьох синів.     

Палахкотіли у печі сирі дрова,

На стелі тіні дригом танцювали,

А я сиділа мовчки край вікна

Думки своі в клубок переплітала.

 

Хотіла все забути,не змогла,

Хотіла виправдати, та не було сили,

Хотіла бути сильною в житті

Обпалені простерти в небо крила.

 

Хотіла бути доброю для всіх

Сміливою,як той шалений вітер.

Хотіла бути вільною.як птах,

Хотіла всі краіни облетіти.

Хотіла…Не зуміла.Не змогла.

Думки засіли в мріях,в закапелку.

Хотіла,щоб було все як у снах

Та шлях до мріі поростав все терном.

29.01.2022р.

***

Ти не жалій себе,не треба

Стомилася,сядь,відпочинь.

І сльози марно ти не лий,не треба

Нікому не розказуй про печаль.

Ти ж душу латану з осколків

В мозаіку тихцем склади

Із піднятою головою

Повільно,ти,до мріі йди.

Про плани не розповідай нікому

І душу свою ,ти, не відкривай.

Ти свою крапку виправи на кому

Помилки ж людям вибачай.

Бо нині твоє серце плаче

Й біжить з очей скупа сльоза,

А завтра може бути все інакше

Повір.Це знаю я сама…

14.01.2022 р.

 

***

Облиш пусті своі слова,

Любов-не аксіома і не теорема,

Не фрази завчені і не слова,

Любов для мене-це забута тема.

Любов-це танення в очах,

Це подих серця бути разом всюди,

Не шлейф обідцянок пустих

І слів завчених,якось буде…

04.02.2022р.

 

Орхідеі.

У мене орхідеі розцвіли

Барвистими та ніжними квітками.

До сонця простягали пелюстки,

А я все ж марила своіми снами.

Вони ж цвіли у мене з року в рік

Так пишно розпускаючи бутони,

Очима я блукала поміж них,

Красою лікувалась від утоми.

Вони ж пускали молодесенькі листки,

Від подиху мого тремтіли ніжно,

Даруючи все нові пелюстки

На підвіконнику стояли пишно.

11.02.2022р.

Будильник.

Лечу у вирій,що під небом

У сні лечу знов до зірок,

Та сон перериває зранку

Будильника гучний дзвінок.

І знову клопоти, робота

Повернення із сну в земне життя,

Як хочеться літати птахом в небі

І не вертатись до буденного життя.

2015р.

***

Біжить непрохана сльоза

На серці рана й більш нічого.

Твій телефон чомусь мовчить

В душі закралася тривога.

Де добрий ранок,як ти там?

Малий що робить ?Не питаєш.

Твій телефон весь час мовчить

У серці ж біль і більш нічого

Як зможеш просто подзвони,

Живий,здоровий й більш нічого

Думки снують,мов павуки

В душі закралася тривога.

Чекаю вдень я і вночі

Лише дзвінка і більш нічого.

Та за вікном шумить гроза,

А по щоці біжить непрохана сльоза.

23.05.2015р.