Якимів Наталія Іванівна – завідувачка бібліотеки-філії с. Новоселиця, Калуського району, Івано-Франківської області. Народилася в селі Максимівка Долинського району (тепер Калуський район) 18 серпня 1974 року. В 1991 році закінчила Вигодську середню школу. З 1992 – 1993 роки навчалася в Львівському поліграфічному училищі №58, яке закінчила з відзнакою. За професією друкар плоского друку – елетрофотограф. З 1997 – 1999 роки навчалася заочно в Калуському державному училищі культури за спеціальністю «Бібліотекознавство та бібліографія», яке закінчила 29 червня 1999 року з відзнакою і отримала диплом молодшого спеціаліста. З 01.10.1999 року по даний час працюю завідувачкою бібліотеки-філії в с. Новоселиці. Пишу власні вірші, які друкую в соціальній мережі Facebook на своїй сторінці. Деякі з віршів мають увійти в збірку, упорядником якої є Оксана Сподар при Долинській ЦБС. Також окремі вірші друкувалися на блозі Долинської ЦБС. Мрію про власну збірку. Ось деякі з моїх віршів.

***

Ти не жалій себе не треба,

Стомилася, сядь, відпочинь…

І сльози марно ти не лий, не треба

Нікому не розказуй про печаль.

Ти ж душу латану з осколків

В мозаїку тихцем склади.

Із піднятою головою,

Повільно, ти, до мрії йди.

Про плани не розповідай нікому

І душу свою, ти, не відкривай.

Ти свою крапку виправи на кому,

Помилки ж людям вибачай.

Бо нині серце твоє плаче,

Й біжить з очей скупа сльоза,

А завтра буде все інакше.

Повір! Це знаю я сама…

14.01.2022р.

Слова

Не кидай камінням у людей слова

Рани заживають, тільки не душа.

Кинуте словечко у душі рида,

Не кидайся словом, словом згоряча.

Болем осідають кинуті слова,

Роз’ятрена рана квилить та рида.

Слово наче скалка осіда в душі,

Вирвати ж зуміють його не усі.

Слова є привітні, а бувають й злі,

Слова милозвучні, деколи й сумні,

А бувають гострі, як вістря ножа,

Ними ти пораниш когось навмання.

05.02.2022р.

***

Палахкотіли у печі сирі дрова,

На стелі тіні дригом танцювали.

А я сиділа мовчки край вікна,

Думки свої в клубок переплітала.

Хотіла все забути, не змогла,

Хотіла виправдати, та не було сили.

Хотіла сильною я бути у житті,

Обпалені простерти в небо крила.

Хотіла бути доброю для всіх,

Сміливою, як той шалений вітер,

Хотіла бути вільною як птах,

Хотіла всі країни облетіти.

Хотіла «Не зуміла. Не змогла»

Думки засіли в мріях, в закапелку.

Хотіла, щоб було все, як у снах

Та шлях до мрії поростав все терном.

29.01.2022р.

Журавлі

Над Україною кружляли журавлі

Шукаючи гніздечко своє рідне.

Не думали, що повернувшись з чужини

Війна домівку їх настигне.

Над попелищем все літали журавлі

І клекотали пісню журавлину,

Ніяк збагнути не змогли птахи,

За що ж сплюндровано домівку?

Дим очі виїдав птахам,

Руїною стала їхня хата.

Де був колись лелечий рай

І вчилися літати лелечата.

Летіть на захід, журавлі,

Де ще у друзів є домівка,

Де не ступила ще війна

І на подвір’ї бавиться дитина. 26.03.2022р.