Бібліотекар 1-ї категорії читального залу ЦБ МЦБС (вул. П.Орлика, 5).
Народилась 14 січня 1967 року в Івано-Франківську. Навчалася в ЗОШ № 11.
У 1986 р. поступила на художньо-графічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника.
З 2000 р. працювала на посаді спеціаліста відділу культури Івано-Франківської міської ради.
У 2001р. була організатором і учасницею виставки творчих робіт працівників Івано-Франківської міської ради, у 2003 і 2005 роках мала персональні виставки. Брала участь у міжнародних художніх пленерах: Івано-Франківськ Веспрем (Угорщина), Івано-Франківськ Созопол (Болгарія), Івано-Франківськ Оребіч (Хорватія), Івано-Франківськ Болехів.
У 2007 р. вийшла поетична збірка Ірина Дмитрівни « Кольорові сни», у 2020 р. - світ побачило видання «Танець Життя». На слова і музику Ірини Тарновецької-Мороз записано пісні: «Ангел», «Майдан», «Стань світлом», «Зима», «Танець життя», «Сон», «Місто моє», «Радості ріка».
З грудня 2017 р. п. Ірина працює бібліотекарем читального залу МЦБС, є керівником клубу «Люди золотого віку», який діє при бібліотеці.
О. Декан у анотації до збірки «Кольорові сни» зазначила, що найбільшою цінністю поезії Ірини є її позитив, радість і світло, яке вона дарує читачам.
Вірші зі збірка «Танець життя»
Духовність - це не книжка і не вірш і навіть не бібліотека.Духовність є , або її нема.
Все інше блуд, пусті слова.
Духовність там , де дух витає, де глибоко і тонко.
Духовність – це не складно.
Це просто- людяність в людині.
Коли людина піднялася над собою
І вже готова віддавати іншому своє.
Коли за правду, за народ, за Батьківщину
Твій Дух – горить.
Я в очі твої подивилась
І серце впізнало – це ти.
Сплітались вже наші дороги і долі.
Хто ти? Ким був для мене ти.
Там, дуже близько, пазлик поряд.
Спрацьовує душі магніт.
І голос серця тихо пробиває
Розуму граніт.
Минуле і майбутнє доторкнулось.
І не важливо, що було і де.
Далекі дні наблизив вічності подих.
Приходимо і впізнаєм.
Не знаєм хто ми і чи відкриється це нам?
Та важливіше – інше, тут і зараз.
Твоя присутність, посмішка, глибокий погляд
І серце сповнене любові і добра.
І нам так добре разом, на одній хвилі,
Пливти по океану і відчувати
Божу Благодать…
Вірші зі збірка «Кольорові сни»
Живе у моїх мріях місто це,У спогадах уже далеких,
Хоч часто виринає з мрій,
Наповнює сумну реальність буднів
І будить фантастичні відчуття,
Вже призабуті в часі.
Був кожен день наповнений теплом і сонцем,
лагідно торкався вітерець лиця і бавився волоссям.
Йому на зустріч йшла, вдихаючи таку приємну
Прохолоду з моря.
Море... Воно буває різне. Але коли воно
принишкло і ласкаво набігає на пісок прибій
з мільярдами малесеньких іскринок,
то це породжує непорівняльне відчуття.
Думки минають... Спокій.
Ти - лише частинка природи вічної,
і сила сповнює тебе,
цілюща від цього відчуття.
Занурююсь, пливу у цій стихії,
а потім насолоджуюся сонцем
серед сотень таких, як я, створінь.
Це відпочинок розуму і тіла,
він необхідний нам усім.
Немає коментарів:
Дописати коментар